Юрій Васильченко примудрився бути неспроможним організувати бодай щось

      Комментарии к записи Юрій Васильченко примудрився бути неспроможним організувати бодай щось отключены

Голова Державної інспекції містобудування (ДІМ) Юрій Васильченко за збігом обставин та колесом Сансари сміливо та впевнено крокує долею свого тезки, Юрія І – онука короля Данили Галицького.

Той Юрій у 1288 році «за порадою божевільних своїх бояр молодих і коромольніков берестян» без відома батька зайняв Брест. Юрій зайняв місто «своїм молодим розумом», але згодом «з великим соромом» покинув Брест. Слідом за ним побігли й ті Берестяне, які справили всю цю крамолу.

Схожі події повторюються й у сучасності. Юрій Васильченко має усі шанси довести циклічність історії. Спроби своїх господарів зробити образ топ-менеджера та відійти від корупційного бекграунда Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) Васильченко примудрився перекреслити неспроможністю організувати бодай щось.

Це єдиний посадовець такого рівня, на якого тричі поспіль Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) складає протоколи про адміністративне правопорушення. Це показові «визначні» досягнення керівника ДАБІ та ДІМ. Про яку належну організацію нагляду та контролю в будівництві взагалі може йти мова?

Нагадаємо, що ЗМІ вже писали, про плани переносу старих корупційних схем разом із Юрієм Васильченко з ДАБІ до ДІМ. Це – результат плідної співпраці голови парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудівництва Андрія Клочко та його офіційного помічника, екс-керівника управління дозвільних процедур ДАБІ Олександра Сергієнко.

Читайте также: Апелляционная палата ВАКС подтвердила арест бывшего губернатора
Нагадаємо, Андрій Клочко ще до засідання уряду зі сторінки у Фейсбуці привітав все будівельне співтовариство з призначенням Кабміном Юрія Васильченко на посаду голови ДІМ.

Будівельна спільнота чудово розуміє, що присутність Васильченка та інших екс-посадовців ДАБІ в новому органі, асоціює його з корупцією та незаконним будівництвом. Тому, за рахунок вкачування тіньових грошей, було підключено групу піарників, які намагались перетворити рядового клерка у топ-менеджера. Почалась кампанія по створенню стильного візуального образу нового керівника, піар та замовні інтерв’ю. Не секрет, що за призначенням Васильченка була тінь його багаторічного керівника, «батька будівельної корупції» Олексія Кудрявцева.

Але яскрава обгортка не змогла приховати сутності Юрія Васильченка. Його кар’єра та життя були доволі середньостатистичними. З 2006 по 2010 роки він працював головним інженером в одному з державних акціонерних товариств. Потім, в 2010 – 2013 роках – в прес-службі Мінрегіону та Секретаріаті Кабміну. А з січня 2013 року до призначення Головою ДАБІ – начальником кількох другорядних відділів центрального апарату Інспекції.

Ось тільки у Юрія була одна характерна особливість. Він періодично брав участь у всіляких конкурсах на вакансії керівників в органи державної служби.

Так, за наявний даними, Юрій Васильченко був учасником усіх конкурсів на посаду голови та першого заступника голови Держархбудінспекції починаючі з 2019 року.

Амбіції помножені на піар зробили медвежу послугу, Васильченко повірив у свої неіснуючі менеджерські таланти. Настільки повірив, що навіть був притягнутий судом до відповідальності за невиконання законних вимог (приписів) НАЗК.

На додачу, після свого призначення головою ДІМ, Юрій,  вочевидь, остаточно повірив у свою обраність та вийшов з-під контролю свого патрона – Олексія Кудрявцева.

Такого колишній господар не зміг стерпіти. Наслідком стала медійна атака його колишнього товариша та вірного посіпаки «батька будівельної корупції» – Сергія Шевченка. Раптово останній перетворився на експерта та почав нещадно критикувати кожну публікацію та крок Васильченка.

Але треба віддати належне Сергію Шевченку, він абсолютно правий, звертаючи увагу на те, що в ДІМ, старанно працює лише одна особа – сам Юрій, який за власним виразом, «зробив паузу та став спостерігачем реформ».

Неможливо не погодитись, що керівник такого рівня повинен бути флагманом процесу реформування,  але у випадку з Васильченко, можливо, й дійсно проблема в самому голові, який не здатен ухвалювати самостійні рішення.

По материалам: antikor.com.ua